Казкотерапія у житті дитини

   

Казка — це різновид художньої прози, що походить від народ­них переказів, коротка й захоплива розповідь про вигадані події та явища, які сприймаються і переживаються як реальні. Казки відомі з найдавніших часів у всіх народів світу. Це один з основних жанрів народної творчості, чарівного, авантюрного чи побутового характеру усного походження з настановою на вигадку. Саме слово казка походить від слова «казати» — розповідати. У казковому світі живуть персонажі, створені народною уявою, наділені характер­ними національними рисами, тому вони й перемагають сили зла. Зазвичай у казковому світі торжествує Добро й Правда, усе закін­чується щасливо.

З давніх-давен, наші предки передавали нам свій життєвий досвід, розказували історичні події, вчили високим моральним цінностям, розказуючи казки. Нажаль, в наші дні, з винаходами телебачення та інтернету, ця передача інформації стала не такою популярною. Але все одно, багато людей читають книжки з казками своїм дітям. Адже саме казка дарує вам, діти, тепло, увагу, допомагає проявити та виразити батьківську любов. Чарівні історії вчать взаємопідримці, протистоянню злу, розказують людині, що в житті може зустрітися багато труднощів, але добро та терпіння завжди їх переможе. Казки народів світу, казки про тварин, казки про сильних та мужніх героїв, чарівні казки - все це різнобарв’я  обов’язково сподобається вашому малюку.

За змістом казки поділяються на кілька різновидів:

казки про тварин є найдавнішими, пов’язані з тотемічними уяв­леннями. Головними героями тут виступають звірі. Згодом казки втрачають міфологічний і магічний сенс і набувають повчально-виховного характеру;

  фантастичні казки первісно також мали магічне          призначення, яке невдовзі утратилося; в них органічно           поєднується міфічне, фан­тастичне і героїчне начала.                            Провідні мотиви: 

змієборство, добування і використання чудодійних предметів (цілюща вода, жар-птиця, меч-кладенець, шапка-невидимка, чоботи-самоходи) та ін. Герої фантастичних казок, як правило, наділені надзвичайною силою, здібностями, винахідливістю, які допомагають їм подолати усі ви­пробування на шляху до мети;

у побутових казках переважають мотиви повсякденного життя. Героями виступають бідний селянин, кмітливий наймит чи солдат, бурлака, вередлива жінка тощо. Часто у цих казках зустрічаються персоніфіковані образи — Доля, Щастя, Горе, Правда, Кривда.

Найдавніші казки у всьому світі — це народні казки. Їхньою особливістю є відсутність особи автора. Народні казки — це витвір усього суспільства. Звичайно, що кожна казка в основі має розпо­відь, яку розповіла певна людина, але відтоді цю казку зазвичай переказує велика кількість людей.

Українські народні казки також мають свої особливості. На­приклад, їхні герої нерідко потерпають від космічних сил (сонце, місяць, вітер, мороз, град). Особливо популярні два мотиви: до­ходження знищеного урожаю і розшукування жінки, котру хапає сонце, вітер або інша сила. Також у казках присутні фантастичні надприродні земні єства: дух землі, лісовик, мавка, Баба-Яга, Змій, Кощій.

Побудова та функції казки

Для казки характерні традиційність структури і композиційних елементів, контрастне групування дійових осіб, відсутність розгор­нутих описів природи і побуту. Її сюжет багатоепізодний, із драма­тичним розвитком подій, зосередженням дії на героєві і щасливим закінченням. Казка відзначається «замкнутим часом» і заверше­ністю, пов’язаною з досягненнями героєм мети і перемогою добра над злом. Функціональна палітра казки надзвичайно розмаїта: її естетичні функції доповнюються і взаємопереплітаються з пізна­вальними, морально-етичними, соціально-виховними, розважаль­ними та ін. У казок народів світу багато спільного, що пояснюється подібністю культурно-історичних умов їхнього життя. Водночас казки відзначаються національними особливостями, відображають спосіб життя народу, його працю і побут, природні умови, а також індивідуальні риси виконавця-оповідача (казкаря).

Казка має своєрідну побудову:

• вона складається із зачину, основ­ної частини та кінцівки: «Жив собі...», «Був собі...», «Це було за царя Панька, як була земля тонка...» — так традиційно розпочинається багато казок. Це і є зачин.
• В основній частині розповідається про дійових осіб, події роз­гортаються як ланцюжок пригод. Характерною ознакою казок є ви­користання чисел 3, 7, 12. Змії мають три голови, живуть три брати, сходяться три дороги тощо.
• Кінцівка — це характерний вислів, яким традиційно закінчуєть­ся казка: «Живуть-поживають, добра наживають» чи «Вам казка, а мені бубликів в’язка» та інші.

      Але, і ще є казки - терапевтичні, які застосовуються для корекції поведінки. Такі казки допомагають знайти індивідуальний підхід до дитини до її проблем. Адже наші діти краще всього розуміють дві мови - мова любові,  мова ігор та казок. Казки навчають дітей співчувати, бути добрими, веселими, здоровими, вирішувати будь-які суперечки мирним шляхом, а також допомагають дітям стати упевненими в собі. 

        А саме головне, щоб дитина зростала здоровою, їй потрібна  - щаслива та дружна сім`я.